Високоповажне товариство!
Я зараз
спробую аналізувати стан вивчення іноземних мов і в плані академічності, і
прикладного значення (для чого це потрібно і як це відбувається на стику ВУЗу і загальноосвітньої школи).
Ви знаєте,
що вступ йде через ЗНО, і хто звернув
увагу, як відбувається цей процес, той зрозуміє мене, коли я скажу, що до ВУЗу
може вступити глухоніма людина. Що перевіряється на ЗНО сьогодні ?
Перевіряється письмо і читання! А говоріння і аудіювання немає. В цьому плані
необхідно щось міняти. Я вважаю, що є два види мовленнєвої діяльності:
говоріння та аудіювання. Тому я в школі взагалі відмовився від терміну: «знати іноземну
аспект і більше нічого. Може виникнути питання: а
скільки потрібно знати слів, щоб спілкуватись. Однозначної відповіді немає.
Хтось знає п’ять тисяч слів і не може розмовляти , тому що існує психологічний
бар’єр, а хто успішно спілкується за допомогою
трьохсот слів.
Коли ми
навчались, то не враховувались два аспекти: соціокультурний та
соціолінгвістичний. Мову вивчали, а про країни (Англію, Америку) нічого не
знали, а там є свої традиції, стиль
поведінки та мовлення. Дуже добре, що зараз
маємо зв’язки та можливість навчатись тієї мови, якою розмовляють її
носії. Адже відомо, що якби не старались вчителі та викладачі, але забезпечити
такий самий акцент не можливо.
На сьогодні існує така система оцінки рівня
володіння іноземними мовами:
A1, A2; B1, B2; C1,C2. A1, A2 – найпростіші і
передбачають початковий рівень володіння; B1– рівень, який забезпечують загальноосвітні
школи; B2– рівень шкіл з поглибленим вивченням; C1,C2– досить високі
рівні.
Недавно
почув таку інформацію, що більшість вчителів не володіють рівнем В2. Але ніхто
не проводив такого дослідження, тому не можна стверджувати що ця статистика є достовірною.
Але не лише рівень володіння мовою важливий для учителя, але й знання методики
викладання, педагогіки, вікової фізіології, готовність до сприйняття та
передачі знань. Візьмемо молодші класи, де не так необхідний високий рівень
володіння іноземною мовою, як вміння організувати навчальний процес для
передачі інформації.
Що
стосується зв’язку школи і ВУЗу, то я хотів би , щоб була створена певна наступність.
Зараз існує більше шістдесяти підручників, рекомендованих для вивчення
іноземних мов, і часто буває так, що учні, навчаючись у школі, продовжують
навчатись у Вузі за тими ж самими посібниками та підручниками. У цьому плані
для мене особисто є прикладом професор житомирського університету Лариса
Володимирівна Калініна. Вона випускає підручники і паралельно постійно працює
вчителем у школі. Розробляє методики і
дивиться, як вони працюють у школі. Я був би дуже радий, якби викладачі Вашого ВУЗу
виявили бажання читати ті курси, де є поглиблене вивчення іноземних мов (ділова
мова, література США, Англії, технічний коректор). В цьому я бачу співпрацю та
надіюсь на позитивний результат.
