Звіт бібліотеки за 2015 рік

Сьогодні перспективним напрямом розвитку бібліотеки слід вважати науково-інформаційну діяльність, спрямовану на популяризацію бібліотечних ресурсів, продуктів, послуг і залучення інтересу користувачів до бібліотечних фондів.

Бібліотека постійно працює над створенням якісної ресурсної бази і чітко організованого довідково-бібліографічного апарату. Станом на 1.01.2016 року загальний фонд документів бібліотеки склав понад  826 тисяч  примірників.

За видами документів він має наступну структуру:

Книг – понад 617 тисяч примірників;

Електронні документи на дисках – 232 носія

Журналів -  понад 93 тисячі примірників

Неопублікованих документів – понад 114 тисяч примірників.

Безперечно відбувається щорічне кількісне зростання фонду,

Однак поповнення фонду відбувається великою мірою за рахунок неопублікованих документів, а саме авторефератів, дисертацій, дипломних робіт.

Крім того, кількість  примірників книг зменшується щорічно.

 Так у 2013 році – отримано документів 6 тис. прим., 2014 –  понад 4 тис. прим.,  2015 –  понад 3 тис.  примірників.

 Комплектування фонду відбувається із залученням різних джерел надходжень:

 Протягом року до фонду бібліотеки надійшло 65 річних комплектів газет і 1176 примірників журналів.

        Засобами модуля "Книгозабезпеченість" автоматизованої  системи «УФД/Бібліотека» здійснюється постійний моніторинг стану забезпеченості дисциплін згідно навчальних програм університету, та редагування і наповнення електронної картотеки книгозабезпеченості.

Показник книгозабепечення навчальною літературою в 2015 році становить 28 (підручників на 1 студента), відповідно у 2014 – 26;  2013 – 25; 

Однак, зростання показника коефіцієнта книгозабезпеченості зумовлений зменшенням кількості студентів що навчаються, а не оновленням фонду навчальних видань, яке є мінімальним.

Тобто оновлення фонду лише 1,7 %.

А по книгах – лише 0, 7 %.

А отже, вдосконалення навчального процесу в університеті; постійне введення нових спеціальностей і спеціалізацій,  поява нових дисциплін і спецкурсів ставить перед бібліотекою відповідальне завдання цілеспрямованого, науково обґрунтованого формування фонду навчальної літератури, укомплектування фонду тими посібниками, яких не вистачає, на які є попит у користувача.

Це вимагає комплексного, системного підходу до всіх процесів: – замовлення; аналізу використання;  звільнення від непрофільної та застарілої літератури.

Бібліотека плідно співпрацює із кафедрами факультетів, отже впродовж  року було підготовлено 517 списків щодо книгозабезпеченості дисциплін по  запитах кафедр факультетів для проведення ліцензування та акредитації, а також здійснювався процес редагування дисциплін в ЕК згідно навчальних планів переданих кафедрами  та згідно наказу "Про затвердження переліку навчальних дисциплін на 2015-2016 н. р.

 Активізувалась робота з книгообміну внаслідок чого було отримано надходження від найавторитетніших  установ України, таких: як наукова бібліотека ім. В.І. Вернадського,  Львівського ,  Київського, Ужгородського, Харківського національних університетів, Люблінського національного університету Яна Павла II. Загалом співпрацювали із 18 установами по книгообміну. Результатом співпраці є    збільшення надходжень до бібліотеки  на 300 прим. книг.

З метою просування інформації щодо змісту обмінного фонду  університету для розділу сайту "Обмінний фонд" підготовлено анотовані бібліографічні посібники: "Бібліографічні видання"; "Літературно-художні видання"; "Навчальні видання"; "Видання Інституту дослідів Волині" .

Електронний каталог - це ядро навколо якого вибудовується структура діяльності бібліотеки. На сьогодні він вже містить понад 402 тис. бібліографічних записів. Протягом минулого року каталог поповнився на понад 47 тис. бібліографічних записів. І відображає всі види документів та забезпечує перехід до повних текстів.  І доступний онлайн 24 години /7 днів на тиждень.

Одним із пріоритетних напрямів роботи бібліотеки у минулому році було забезпечення інформаційно-бібліотечного обслуговування усіх груп користувачів та впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.

За єдиним читацьким квитком зареєстровано 13 780 користувачів.

Протягом року бібліотеку відвідувало понад 268 тисяч користувачів, кількість книговидач  становила понад – 741 тисяч документів. Зазначені показники забезпечено в тому числі  через активну популяризацію змісту фондів шляхом проведення відкритих переглядів літератури, за тематикою близьких до дисциплін, що викладаються в університеті та великої кількості екскурсій, проведених для першокурсників. Постійно відбувається вивчення та аналіз читацьких запитів на літературу. За допомогою картотеки незадоволеного попиту надавались пропозиції щодо комплектування бібліотечного фонду.

Загальна книговидача між відділами розподілена наступним чином:

-         Відділ читальних залів –  понад 473 тис. прим.;

-         Відділ абонементу –  понад 142 тис. прим.;

-         Відділ періодичних видань –  понад 125  тис. прим.

 Ефективна робота бібліотеки значною мірою забезпечується якісною організацією наукової інформаційно-бібліографічної діяльності, а саме,  складання науково-допоміжних та рекомендаційних покажчиків.

Визначення тематики бібліографічних покажчиків ґрунтується на дослідженні інформаційних потреб науковців, викладачів, аспірантів і студентів вишу. 

Усі бібліографічні покажчики представлені в електронному вигляді в інституційному репозитарії та доступні через електронний каталог.

Відповідно до тематики науково-дослідної роботи за заявками кафедр та окремих науковців було складено 25 науково-допоміжних бібліографічних покажчики:

Для забезпечення інформаційної підтримки навчальних дисциплін було підготовлено 15 рекомендаційних бібліографічних списків літератури:

В рамках серії "Дослідники Волині. Дати і долі" протягом року було підготовлено 6 біобібліографічних нариси:

В рамках серії "Біобібліографія вчених СНУ ім. Лесі Українки" підготовлено 6 біобібліографічних покажчиків присвячені провідним науковцям вишу.

Також було підготовлено цикл персональних бібліографічних пам‘яток "Творчі портрети українських композиторів" до ювілейних дат: 

Вперше в бібліотеці був укладений ретроспективний бібліографічний покажчик «Метабібліографія бібліотеки СНУ ім. Лесі Українки. 2000–2015 р.)», куди увійшли всі підготовлені бібліографічні посібники за 15 років, як друковані, так і електронні.

 Шановні науковці!!! Бібліотека дбає про економію вашого часу, тому запроваджено послугу надання класифікаційних індексів УДК, ББК та авторського знаку на документи підготовлені до друку -  через надсилання запиту на електронну скриньку.

  За минулий рік надано 1 230 таких послуг, з них через електронну скриньку 40%.

Також запроваджено "Віртуальну бібліографічну довідку".

Послуга надає можливість отримати бібліографічну інформацію не лише безпосередньо у бібліотекаря-консультанта, але й шляхом надсилання запиту через сайт бібліотеки, сторінка «Віртуальна бібліографічна довідка», або на електронну скриньку.

Також, Бібліотека надає послуги викладачам університету у доборі бібліографічних джерел до робочих навчальних програм, спецкурсів, при укладанні навчальних посібників та підручників. Здійснює редагування списків використаних джерел до авторефератів дисертацій та дисертацій згідно чинних державних стандартів. Замовлення можна надіслати електронною поштою або надати особисто.

Електронна колекція навчально-методичних матеріалів складається з матеріалів на фізичних носіях, колекції підручників ЦУЛ,  навчально-методичних матеріалів, які розміщені в репозитарії, а також бібліотека долучає в електронний каталог бібліографічні записи на видання, надані у відкритий доступ правовласниками. Наприклад,   Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Національної академії правових наук України відкрив доступ до близько 25 своїх документів, яких у нас у фонді не було. 
 

Наукова робота бібліотеки реалізується через інформаційне забезпечення професорсько-викладацького складу шляхом запровадження доступу до віддалених світових наукових інформаційних ресурсів.

 Протягом року було організовано 13 тріал-доступів до світових науково-освітніх інформаційних ресурсів та наукових видавництв:

-  доступ до журналів BioOne  , яка спеціалізується у сегменті біології, екології та питань охорони навколишнього середовища;

·         Польської програграми Антиплагіат;

·         Доступ до журналів Лондонського Королівського Товариства;

·         тестовий доступ до журналів видавництва Springer – понад 2200 рецензованих англомовних журналів. 

·         Ресурс Wiley Online Library, що пропонувала повнотекстовий доступ до всіх журналів видавництва (1500 назв), а також понад 14 000 книг та інших ресурсів. 

·         доступ до шести тематичних баз від компанії EBSCO Publishing:

 Нагадаю що 29 лютого закінчується тестовим доступом до баз відомої наукометричної платформи Web of Science від корпорації  Thomson Reuters;

Наукова робота також реалізується;

-         через презентацію наукових досліджень та навчально-методичних розробок професорсько-викладацького складу у репозитарії;

 - через формування БД "Наукові праці викладачів, співробітників і студентів СНУ ім. Лесі Українки", яка поповнилась інформацією щодо наукових публікацій за 2013 та 2014 рік та доступна через Інституційний репозитарій.

 Задля сприяння вирішення  завдань розвитку публікаційної активності та цитування дослідників, молодих науковців,  співробітників університету було підготовлено низку науково-практичних семінарів та виступів наступної тематики:

·                   Роль поширення та використання е-контенту для формування сучасного науково-освітнього середовища університету;

·                   Ризики при доборі міжнародного видання для публікації наукового дослідження;

·                   Формування бренду вченого:  роль поширення та використання е-контенту;

·                   Джерела наукової інформації: ефективний пошук

 

Постійним предметом науково-методичної роботи  є аналіз діяльності структурних підрозділів бібліотеки та окремих процесів. А також, розробка  регламентуючої, технологічної  та управлінської документації.

Підвищення професійного рівня співробітників реалізовувалось через проведення низки семінарів організованих структурними підрозділами бібліотеки, а також таких що організовуються дистанційно.  Двоє співробітників бібліотеки за результатами онлайн-семинарів отримали сертифікати  від компанії Thomson Reuters  по ресурсам та пошуковим інструментам для дослідників, а також сертифікати з "Авторського права для бібліотекарів".

Завдяки реалізації своїх культурно-просвітницьких проектів бібліотека намагається стати осередком духовного та культурно-просвітницького центр університету й краю. Відбувається це через організацію різноманітних заходів спрямованих на популяризацію фондів, освоєння  навиків інформаційної культури, формування світогляду. Було організовано і проведено  58 заходів, на яких побувало понад 2 600 відвідувачів.

Інституційний репозитарій університету, який ви  активно наповнюєте і модераторами якого  є бібліотека – це предмет особливої нашої уваги.

 

Інституційний репозитарій  протягом року поповнився понад двома тисячами документів і станом на початок 2016 року містить понад  6 900 документів, які протягом року було переглянуто 4 252 953 рази. 

 За результати Міжнародного рейтингу репозитаріїв світу "Вебометрикс" (Webometrics). Інституційний репозитарій  посів 19 місце серед 50 репозитаріїв України, 59 місце серед 182 репозитаріїв Центральної та Східної Європи та 915 місце в світовому рейтингу (всього в рейтингу 11 992 репозитарії).

Важливою ланкою роботи є модернізація сайту бібліотеки, своєчасне наповнення розділів, реклама і просування сайту в мережі та донесення інформації до університетської спільноти.

Крім того, активно використовуються соціальні медіа, які стають ефективним інструментом маркетингових комунікацій бібліотеки. Просування в соціальних медіа є  одним із найбільш затребуваних напрямів інформаційно-бібліотечної діяльності.

 Постійному інформуванню користувачів про наявність літератури у  фондах, надходження новинок, застосування різноманітних форм і методів обслуговування - допомагає бібліотеці посісти гідне місце на ринку інформаційних послуг. Дякую за увагу.

Доповідь заслуженого діяча мистецтв України, члена Національної спілки композиторів України Тиможинського Віктора Анатолійовича

  

  

   Сучасна українська композиторська школа – це об'єднання професійних митців-композиторів, тобто це члени Національної спілки композиторів України. На даний час у лавах НСКУ перебуває 454 члени (286 композиторів та 168 музикознавців).

            Про значний внесок членів спілки композиторів у розвиток національної культури свідчить той факт, що серед членів НСКУ  – 2 Герої України,  22 народних артисти України, 66 Заслужених діячів мистецтв України, 15 лауреатів Національної премії України імені Т.Г. Шевченка, 5 академіків та 6 членів-кореспондентів Академії мистецтв України, 36 докторів наук, 63 професори. Творчість багатьох із них – справжнє національне надбання, інтелектуальна та духовна скарбниця українського народу.

          34 члени нашої організації постійно проживають за кордоном. Увагу закордонних  продюсерів  насамперед  викликають  найвідоміші, ті, кого ми справедливо вважаємо "славою нації"; у музичній сфері України це 3 особи.  Не применшуючи музичні досягнення України,  ми свідомі того, що за кордоном сьогодні добре знають лише окремі постаті українських композиторів, зокрема Валентина Сильвестрова, Мирослава Скорика, Євгена Станковича.

            Зрештою, використання української музики в Європі має  3-4 виміри, це зокрема:       

-          попит на найвищий рівень професіоналізму;

-          запити діаспори;

-          культурний обмін ( в т.ч. і між творчими спілками, так і між вишами;

-          особисті зв’язки.

            Погодьтесь, певну країну ми пізнаємо за видатними діячами  науки, культури, мистецтва. Наприклад, Італія епохи Відродження  у нас асоціюється  з Леонардо да Вінчі, Рафаелем, Мікеланджело,  Італія ХІХ ст. – з музикою Верді, Россіні.  Зрештою, культура нації визначає місце країни у цивілізації. І  на сьогодні  імена  В. Сильвестрова та Є. Станковича формують світовий  імідж України.

            Валентин Сильвестров – чи не найвідоміший у світі український композитор, лауреат Міжнародної премії ім. С. Кусевицького (Вашингтон, США, 1967), Міжнародного конкурсу композиторів "Gaudeamus" (Нідерланди, 1970), Державної премії України ім. Т. Шевченка (1995), Народний артист України (1989). Нагороджений Орденом України "За Заслуги" ІІІ ступеня (1997). Його твори звучать постійно в усіх найвишуканіших концертних залах світу у виконанні найкращих європейських колективів. Йому замовляють твори найвідоміші виконавці, організатори найпрестижніших фестивалів, у нього довічні контракти з видавництвами. Зокрема, такою стала світова прем'єра симфонії для фортепіано і оркестру "Метамузика" на замовлення Берлінського фестивалю "Музичне Бієнале" у виконанні Берлінського радіосимфонічного оркестру під орудою іспанського диригента  Артуро  Тамайо.

             Часто говорять, що його музика не для публіки. За словами маестро, він творить документ часу.   Останнім часом митець звертається до вокальної, зокрема, хорової музики. Його твердження:

уся хороша поезія – це як метелик, що здіймається з вуст, а потім його «розпинають» на папері. Так от, на мою думку, музика – це те, що того метелика знову вивільняє. Тоді слова знову співають. І якщо все правильно зроблено, а не придумано, це спрацьовує.

            Ще один відомий український композитор – Герой України Є.Ф. Станкович. На Заході вважають, що його музика – "занадто українська", а в нашій країні можна почути, що він  неукраїнський. У музиці Євгена Станковича зійшлися всі сторони світу: урбаністична заклопотаність Заходу і пронизливо-поетичний настрій самозаглиблення Сходу (немов читаєш японські танку і хоку), сувора споглядальність сніжно-льодистих просторів і гаряча, колоритна пристрасть іронічно-веселого півдня. Музика Станковича близька і зрозуміла та знаходить свого слухача у США, Канаді, Німеччині, Франції, Польщі, Іспанії, Китаї, Філіппінах...

У творчих пошуках українських композиторів   середнього покоління зазвичай отримуємо зворотний процес: спочатку потрібно стати відомим за кордоном,  а потім, можливо,  і на батьківщині. На сучасному етапі творчі зв’язки окремих наших композиторів із зарубіжними колегами й досі лишаються справою насамперед яскравих приватних ініціатив та грунтуються поки що на особистих контактах та індивідуальних зацікавленнях…  На підтвердження цієї тези достатньо лише перелічити недавні музичні події у США, Голландії, Німеччині та Австрії, під час яких виконувалися різножанрові твори українського композитора Олександра Щетинського. «Чотири події протягом короткого часу — це випадковий збіг, – розповідає сам композитор. – Дуже багато речей у нашому житті залежать від випадку, керувати яким неможливо. Хоча кажуть, що в глобальному, космічному вимірі випадковостей не буває...».

Дещо про О. Щетинського. У 1983 закінчив композиторський факультет Харківського інституту мистецтв.  Закінчив курси комп'ютерної музики у Краківській музичній академії (1991). В 1992 брав участь у композиторських майстер-класах П. Рудерса та Е. Дєнісова, а також відвідував майстерню ударника Ґ. Серенсена в Данії. Від 1995 року – на творчій роботі. Лауреат шести міжнародних композиторських нагород: головна і спеціальна премії конкурсу ім. К. Сероцкого, Польща, 1990; перша премія конкурсу духовної музики (Фрібур, Швейцарія, 1991); друга премія конкурсу ім. В. Лютославского (Польща, 1995); друга премія конкурсу ім. А. Дютійо (Франція, 1996); третя премія конкурсу ім. Ґ. Малєра (Австрія, 1998); російська національна театральна премія "Золота маска" (Москва, 2000).

            Нещодавно у   творчій біографії Олександра  Щетинського відбулися, як я зазначав, чотири визначні події: концерт «Олександр Щетинський і нові українці» в Українському інституті Америки (Нью-Йорк), виконання реквієму з Гарлемським студентським хором (Голландія), прем’єра фортепіанного концерту в Майнці та постановка опери «Перерваний лист» за творами та біографією Тараса Шевченка у Відні, у знаменитому концертному комплексі Wiener Konzerthaus. Про рівень цих  концертів можна судити зі слів О. Щетинського: «Для композитора працювати з  оркестрами та окремими виконавцями такого рівня  – велика честь. Це колективи з потужним шляхетним звуком,   злагодженим та відрегульованим балансом,  з ідеальним внутрішнім відчуттям ансамблю. Їхня точність у відтворенні нотного тексту межує з фантастикою, хоча це є нормою для виконавців такого класу. Це фахівці найвищого гатунку, для них не існує поняття «незручно», «важко» або «неможливо» – цих слів у їхньому лексиконі просто немає. Наші ж  виконавці зосереджені на музиці попередніх епох і щиро вважають, що Баха і Чайковського їм ще вистачить на 100-200 років».

            Деякі особисті враження. Я був гостем фестивалю "Варшавська осінь", і для нас було повчальним ознайомитися зі специфікою діяльності надзвичайно потужної Польської спілки композиторів. Загальна сума річного державного фінансування їхніх фестивальних заходів становить 2 млн доларів. При цьому 30 – 40% цієї суми заплановано заздалегідь у держбюджеті, а близько 60% покривають місцеві бюджети.

Вражаючим є  факт, що офіційним спонсором всесвітньо відомого вагнерівського фестивалю в Байройті (Німеччина) виступив автомобільний концерн «AUDI», зрештою, як і те, що цьогорічне відкриття форуму відбулося за участю канцлера Німеччини Ангели Меркель.

            Значний внесок у пропаганду сучасної української музики, творчості сучасних композиторів відіграють наші виконавці – це і зарубіжні гастролі, і  міжнародні конкурси, які  вимагають включення до програми виступу творів композиторів країни, яку представляє виконавець, – таке звернення до композиторів досить часто викликає  і наступнузацікавленість у співпраці з композитором (так оргкомітет  Паризького конкурсу скрипалів  ще в далекому 1964 році замовив обов'язковий твір ще маловідомому на той час  М. Скорику  – так була створена  Соната №1 для скрипки та фортепіано).

Рівень  української композиторської школи засвідчують і постійні запрошення до роботи в журі конкурсів (Леся Дичко, Рунчак, Щербаков...). І звичайно, а можливо, і понад усе, їх цікавить молодь.

Зацікавленість у творчому потенціалі, прагнення довести, що сучасна культура і мистецтво певної країни на рівні світових стандартів, передових  технологій, заставляє іноземних продюсерів  цікавитись молоддю зі зрозумілих причин – це, практично, війна за майбутнє…

Зовсім нещодавно питання стояло – авангард  і тільки... Якщо композитор не авангардист, на Заході він нікому не цікавий. На цьому зосереджено навчання у більшості європейських  музичних академій, – сучасний світ вимагає сучасного мислення, сприйняття, звучання. 

Сьогодні   бачення стало більш стриманим  – будь-яке нестандартне мислення, бачення, новітні форми, засоби зацікавлюють шукачів нових імен та викликають бажання зробити цих  непересічних творців надбанням своєї культури. Цікавими є роздуми з цього приводу Володимира Тарнопольського (Дніпропетровськ), нині професора композиції  Московської консерваторії: «Наша молодь надзвичайно мотивована. Таких молодих людей не зустрінеш у жодній країні світу.. Студент консерваторії  в Німеччині  і наш студент  – абсолютно різні речі та мотивації. І пояснюється це просто.  На Заході ти народився – і якщо немає війн та  революцій, ти автоматично  – особистість. У нас народився, ти – нуль, ніхто... Якщо попливеш по інерції, тебе зітруть жорна дикого суспільства. Та хто в цьому хаосі і виживає та пробивається, стає сильним, справжнім – людиною і митцем...».

І все ж, щодо молоді... Перш за все  – програми  післяконсерваторського удосконалення, такі як  Gaude Polonia, літні курси для молодих композиторів у м. Казимеж Дольни (Польща), де читали і  читають лекції композитори з світовими іменами (Вітольд Лютославський, Кшиштоф Пендерецький, Богуслав Шеффер), курси компютерної музики у Краківській музичній академії. Такі ж курси приймають наших студентів у Голландії та Данії. Випускники продовжують навчання у Мюнхенській Хохшуле музики і театру, особливою популярністю, завдячуючи статусу центру європейського авангардизму, користується Музична академія м. Кельн.

Українським випускникам композиторських факультетів були присуджені  стипендії  та гранти для творчих перебувань: Шраян-стипендія  (Німеччина); грант  Експериментальної електронної студії Південно-Східного радіо Німеччини від Фундації Гайнріха Штробеля (Фрайбурґ,);  стипендія Міністерства науки і мистецтв Баден-Вюртемберґ (Баден-Баден, Німеччина). Ті, про кого я говоритиму далі, вже не такі й молоді, але пройшли іноземний вишкіл та повернулись на Україну. Це киянка Вікторія Польова, лауреат конкурсу «Сферичної музики Spherical Music» (США, 2008). Твори В.Польової виконуються на фестивалях сучасної музики  Швеції, Фінляндії, Швейцарії, Італії, Франції, Польщі, ОАЕ, США, Перу, Чилі. Серед виконавців: Московський ансамбль сучасної музики (Росія), «Atros-trio», «Аvalon-trio», «Zurich’ Ensemble of New Music» (Швейцарія), ансамбль «Accroche note» (Франція). Нещодавно  скрипаль Гідон Кремер включив її композицію «Теплий вітер» до концертного циклу «Sempre Primavera». У виконанні Гідона Кремера  і камерного оркестру «Кремерата Балтика» цей твір прозвучав у концертних залах Парижа, Відня, Берліна, Дрездена, Мадрида, Валенсії, Шанхаю, Сеула, Сінгапуру, Сан-Франциско.

Одеса – це центр української авангардної музики сьогодення, з яскравим міжнародним фестивалем "Два дні – дві ночі". К. Цепколенко –директор фестивалю. К. Цепколенко брала участь у численних міжнародних форумах та фестивалях у багатьох країнах світу (Австрія, Бельгія, Голландія, Китай, Молдова, Монголія, Німеччина, Росія, Румунія, США, Татарстан, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція, Японія, та інші), де виконувались її твори. Як Президент та головний делеґат Української секції ISCM вона бере участь у Ґенеральних асамблеях "World Music Days" починаючи з 1998 року. Лауреатка  міжнародних композиторських конкурсів у Німеччині (1983) і Франції (1990, 1993). Вона вигравала ґранти як на творчі резиденції, так і для реалізації проектів у сфері культури від фондів. Брала участь у тритижневій Європейській літній академії з культури та менеджменту (Зальцбург, 1999).

            Інший представник Одеської музичної академії –Юлія Гомельська. У 1995–1996 рр. реалізувала ґрант для післядипломного навчання у Ґілдхольській школі музики та драми (Лондон, Велика Британія). Отримала ступінь з відзнакою мaйстра музики за фахом "композиція" під керівництвом проф. Роберта Сакстона (ступінь затверджено Міським університетом Лондону). Під час навчання отримала шість композиторських премій, включно із Премією ім. В. Лютославського, а два з написаних нею творів були видані цим навчальним закладом як обов'язковий матеріал для виконання на вступних іспитах. 1997 року виграла ґрант для докторату з композиції в університеті Суссекса (Велика Британія). Брала участь у багатьох міжнародних фестивалях в Україні, Росії, Молдові, Вірменії, Швейцарії, Німеччині, Бельгії, Люксембурзі та Великій Британії, у тому числі в Міжнародному фестивалі сучасного мистецтва "Два дні й дві ночі нової музики" (Одеса, Україна, щорічно з 1997 року) та "Днях світової музики" Міжнародного товариства сучасної музики/ISCM (2000, 2002). Має записи на ВВС Radio 3 та New European Radio.

            Наймолодше покоління композиторів представляє Любава Сидоренко (1979) – представниця  львівської школи. Стипендіат фундації  «Ernst   von  Siemens  Musikstif tung» (м.Мюнхен, Німеччина).У 2004 році швейцарське видавництво «Sordino» уклало з Любавою Сидоренко контракт на видання камерних творів. Її твори (в найширшому спектрі жанрів – від симфонічної, камерної до електронної музики) записано на 4-х компакт-дисках, увійшли до фондових записів українського, польського та німецького радіо і телебачення, з успіхом виконуються в багатьох країнах світу провідними українськими та зарубіжними музикантами та колективами.  За останні кілька років яскраво заявила про себе оригінальними та самобутніми прем'єрами, серед яких найважливішими є студійне виконання та запис симфонії «Ab initio» на замовлення баварського радіо Bayerischer Rundfunk оркестром Bamberger Symphoniker (м. Ляйпціг, Німеччина), а також прем'єрні виконання на таких знаних у цілому світі фестивалях, як: «Варшавська осінь»-2007 (м. Варшава, Польщ), «Оксамитна куртина»-2006 (м. Мюнхен, Німеччина), «Трибуна сучасних жінок-композиторів-2007» (м. Кьольн, Німеччина), «КиївМузикФест» та «Прем'єри сезону» (м. Київ), «Контрасти» (м. Львів), «Два дні і дві ночі» (м. Одеса) тощо, запис та прем'єра твору «Oktagon» для октету віолончелей варшавською групою «Cellonet» (мистецький керівник – Анджей Бауер) під час «XII Radziejowickich spotkan» (м. Раджєйовіци, Польща), «Chamber music» для польського молодіжного камерного оркестру «Sinfonia Iuventus» (м. Варшава, Польща). 

І все ж постає питання: що має робити український композитор, автор сучасної академічної музики, задля співпраці із західними колективами? О. Щетинський у своїх роздумах каже: «Рецепт у мене лише один – треба більше працювати над собою, займатися своєю освітою, своїм мистецьким, культурним та інтелектуальним рівнем. Треба бути максималістом –  передусім відносно себе, тобто бути достатньо самокритичним. Тоді з’явиться шанс на успіх, хоча й без жодних гарантій. Моменти визнання неможливо прорахувати, але їх можна і треба готувати. Композитор повинен мати у своєму портфелі партитури відповідної якості, що їх він готовий викласти на стіл. Без цього нема про що й говорити».

Доповідь директора школи №1 Киці Андрія Іларіоновича

                                                  Високоповажне товариство!

  Я зараз спробую аналізувати стан вивчення іноземних мов і в плані академічності, і прикладного значення (для чого це потрібно і як це відбувається на стику  ВУЗу і загальноосвітньої школи).

 Ви знаєте, що вступ  йде через ЗНО, і хто звернув увагу, як відбувається цей процес, той зрозуміє мене, коли я скажу, що до ВУЗу може  вступити глухоніма людина.  Що перевіряється на ЗНО сьогодні ? Перевіряється письмо і читання! А говоріння і аудіювання немає. В цьому плані необхідно щось міняти. Я вважаю, що є два види мовленнєвої діяльності: говоріння та аудіювання. Тому я в школі взагалі відмовився від  терміну: «знати іноземну

аспект і більше нічого. Може виникнути питання: а скільки потрібно знати слів, щоб спілкуватись. Однозначної відповіді немає. Хтось знає п’ять тисяч слів і не може розмовляти , тому що існує психологічний бар’єр, а хто успішно спілкується за допомогою  трьохсот слів.

  Коли ми навчались, то не враховувались два аспекти: соціокультурний та соціолінгвістичний. Мову вивчали, а про країни (Англію, Америку) нічого не знали, а  там є свої традиції, стиль поведінки та мовлення. Дуже добре, що зараз  маємо зв’язки та можливість навчатись тієї мови, якою розмовляють її носії. Адже відомо, що якби не старались вчителі та викладачі, але забезпечити такий самий акцент не можливо.

На сьогодні існує така система оцінки рівня володіння  іноземними мовами:

A1, A2; B1, B2; C1,C2. A1, A2 – найпростіші і передбачають початковий рівень володіння; B1–  рівень, який забезпечують загальноосвітні школи; B2– рівень шкіл з поглибленим вивченням; C1,C2– досить високі рівні.

  Недавно почув таку інформацію, що більшість вчителів не володіють рівнем В2. Але ніхто не проводив такого дослідження, тому не можна стверджувати що ця статистика є достовірною. Але не лише рівень володіння мовою важливий для учителя, але й знання методики викладання, педагогіки, вікової фізіології, готовність до сприйняття та передачі знань. Візьмемо молодші класи, де не так необхідний високий рівень володіння іноземною мовою, як вміння організувати навчальний процес для передачі  інформації. 

 Що стосується зв’язку школи і ВУЗу, то я хотів би , щоб була створена певна наступність. Зараз існує більше шістдесяти підручників, рекомендованих для вивчення іноземних мов, і часто буває так, що учні, навчаючись у школі, продовжують навчатись у Вузі за тими ж самими посібниками та підручниками. У цьому плані для мене особисто є прикладом професор житомирського університету Лариса Володимирівна Калініна. Вона випускає підручники і паралельно постійно працює вчителем  у школі. Розробляє методики і дивиться, як вони працюють у школі. Я був би дуже радий, якби викладачі Вашого ВУЗу виявили бажання читати ті курси, де є поглиблене вивчення іноземних мов (ділова мова, література США, Англії, технічний коректор). В цьому я бачу співпрацю та надіюсь на позитивний результат.

Академік Михайло Пилипович Кравчук – всесвітньо відомий математик, син Волинського краю

Доповідач – доцент кафедри диференціальних рівнянь та математичної фізики Падалко Ніна Йосипівна